Незорана цілина громадянського суспільства або У пошуках Орачів і Сівачів

                                   

Незорана цілина громадянського суспільства або У пошуках Орачів і Сівачів

^3. І навчав їх багато притчами, кажучи: Ось, вийшов сівач сіяти; 
^4. І коли він сіяв (зерна), то деяке впало при дорозі, і налетіли птахи, і видзьобали його; 
^5. А деяке впало на місцину кам‘янисту, де мало було землі, і невдовзі посходило, тому що земля була неглибока; 
^6. Та коли зійшло сонце, зав‘яло, і через те, що не мало (належного) коріння, засохло; 
^7. А деяке впало у терни, і терня виросло, й заглушило його; 
^8. А деяке впало на родючий ґрунт і принесло плід: одне у стократ, друге – в шістдесят, а деяке в тридцятеро. 
^9. Хто має вуха слухати, нехай чує! 

 (Мт,13)

За епіграф взяті вірші з Євангелія від Матвія. Стосуються вони значно глибшого й суттєвішого розуміння світу і нас у цьому світі. Проте, як не можна краще, дають змогу усвідомити роль у нашому повсякденному житті громадських об’єднань. Тих Орачів і Сівачів суспільства.

На загальнодержавному рівні прийнята Програма протидії вірусним гепатитам. Одночасно, започатковано пілотні проекти Глобального фонду щодо лікування ко-інфікованих ВІЛ/ВГС пацієнтів в Україні.

Здавалося б, чого ще кращого бажати? Мільйони хворих отримають необхідну медичну допомогу. Держава разом з благодійниками матеріалізовують той хисткий й омріяний шанс на одужання. Шанс жити! Але це лише частина правди. Верхівка айсберга. Як водиться, основна брила проблем – під водою.

На превеликий жаль, Тернопільщина не потрапила до тих семи пілотних регіонів, де впроваджується лікування ко-інфікованих пацієнтів. Сподіваємось, що потрапить наступного 2014 року. Ці сподівання мають під собою реальний ґрунт. Зі свого боку, ми прикладемо максимум зусиль для належної підготовки цього «ґрунту». Вже зараз нашою організацією здійснюється моніторинг потреб та консультації з фахівцями щодо вироблення прозорих та зрозумілих для всіх критеріїв відбору пацієнтів-претендентів на отримання лікування. Ми ставимо за мету, у разі потрапляння в проект, вже на початковому етапі мати на руках своє бачення та пропозиції, а не діяти постфактум. Наздоганяючи потяг, що від’їхав. Краще зняти всі неузгодження й непорозуміння спочатку, аніж виправляти їх по ходу реалізації. Це зекономить і нерви, і ресурси.

З реалізацією державної Програми – складніше.

За незрозумілою, принаймні, для нас, методикою Тернопіллю на 2013 рік виділяється максимум 3-4 річних курси для лікування хворих ВГС. Це за умови, що лише взятих на облік у нас близько шестисот осіб. Крапля в морі, піщинка в Сахарі. Не торкатимемось яким чином визначались і подавались до МОЗу затребування на лікування. Після бійки кулаками не махають. При формуванні потреб на 2014 рік ми не допустимо штучного їх заниження.

Іншою, не менш важливою і значно болючішою проблемою є вироблення, по-перше, пакету аналізів необхідних для госпіталізації на обстеження, по-друге, критеріїв відбору пацієнтів для потрапляння в програму.

Як водиться, маємо справу, як з матеріальними, так і з моральними аспектами.

Не маючи на руках, затвердженого МОЗ Протоколу лікування ВГС, місцевим фахівцям досить складно зорієнтуватись у доцільності застосування/не застосування тих, чи інших методик і рекомендацій з лікування ВГС. Йдеться, в першу чергу, про призначення підтримуючої терапії. Дієві, ефективні препарати досить дорогі, призначати ж дешевші й менш ефективні – не дозволяє (не дозволяла б?) професійна етика.

Разом з тим, чітко усвідомлюючи, що зі ста госпіталізованих лише ОДНА особа ( у кращому випадку) матиме можливість пролікуватись у рамках Державної програми, лікар стоїть перед нелегким вибором призначати ефективне підтримуюче лікування, чи сказати пацієнтові напряму, що саме таке лікування йому доведеться приймати кілька років, а можливо і до кінця. З врахуванням сум, що будуть витрачатись на придбання ліків. Чи по кишені це пересічному пацієнтові? Ось так матеріальна складова перетікає у моральну.

Дуже багато запитань до критеріїв, які розробляються, ми сподіваємось поки що, ОДНООСІБНО фахівцями від медицини Тернопільщини. Зараз, допоки ми не ознайомились з останніми пропозиціями, про щось говорити зарано. Але те, що нам вдалося краєм ока побачити з попередніх, як нас запевнили вже відкликаних, пропозицій, викликає занепокоєння.

Досить болючою є і проблема прийняття обласної програми протидії гепатитам, що припадає пилюкою ось вже цілий рік у Тернопільській обласній раді.

Зараз наші зусилля спрямовані на, не побоюсь цього слова, формування лобістської групи депутатів в обласній раді з метою затвердження й подальшого супроводу цієї програми. Інакше – ніяк!

Тож повертаючись до притчі.

Є, яке-не-яке, зерно. Є неосяжні простори цілини. Є потенційні Орачі і Сівачі. Нам треба об’єднати свої зусилля й можливості для спільної справи. Задля щедрого врожаю.