Всесвітній день боротьби
зі СНІДом вперше відзначався 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони
здоров'я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн прозвучав заклик
до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД.
Із того часу
Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно. Головна мета
Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему.
Але, як відомо,
біда одна не ходить.
В останні роки,
на додачу до ВІЛ-інфекції, набули загрозливого поширення вірусні гепатити.
Якщо в
загальносвітовій тенденції проглядається зниження моноінфікованості на ВІЛ, то
набирає обертів інфікованість вірусним гепатитом С (ВГС) та В (ВГВ). Більше
того, крива смертності пов’язаної з ВГС перекрила криву смертності пов’язаної з ВІЛ і загрозливо росте.
Особливо напружено
виглядає ко-інфікованість ВІЛ/ВГС та ВІЛ/ВГВ. Серед груп ризику на першому
місці споживачі ін’єкційних наркотиків (СІН).
За даними
Комунальної установи Тернопільської обласної ради «Обласний центр профілактики
і боротьби зі СНІДом», сьогодні на обліку в Центрі перебувають 31-на
особа ко-інфікована ВІЛ/ВГВ та 239-ть осіб ко-інфікованих ВІЛ/ВГС.
На превеликий
жаль, ні загальнодержавною Програмою боротьби з вірусними гепатитами, ні
нещодавно прийнятою обласною Програмою виділення коштів на лікування цієї
категорії пацієнтів не передбачається.
Щоправда,
зусиллями Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні започаткована пілотна
програма, за якою вже цьогоріч виділені кошти на лікування 100-а ко-інфікованих
осіб в шести областях України та місті Києві.
Мало? Так –
небагато. Але, бодай щось. І це перші кроки.
Без пильної уваги
з боку держави, місцевих органів державної влади та органів місцевого
самоврядування до проблем лікування не обійтись. Не зайвою буде й допомога
соціально-орієнтованого бізнесу, як в центрі, так і на місцях. Не йдеться про
якісь захмарні суми, достатньо навіть символічної пожертви. Але це, зокрема
пацієнтські організації, розцінюють, як не тільки матеріальну допомогу у своїй
роботі, а, головно, як моральну підтримку та прояв громадянської свідомості.
Ми – не
приречені! Ми хочемо жити! Жити і не здаватись!
Немає коментарів:
Дописати коментар